Шлях кожного виконавця, який потрапляє на велику сцену, вимощений не тільки квітами, але й юридичними документами, серед яких один з перших це виконавський договір. Узагальнюючи проблеми виконавських договорів, з якими нам доводилось працювати, ми б хотіли загострити вашу увагу на ряді питань, які можуть мати значний, чи навіть визначальний, вплив на розвиток вашої сценічної кар’єри.

«Стандартний» договір

Рекордингові лейбли/продюсерські агентства часто пропонують музикантам початківцям до підписання так званий «стандартний» договір, вмовляючи їх тим, що умови, які в ньому зафіксовані ( як правило жахливі і кабальні), є загальною практикою і поширюються на усіх виконавців в українському шоу бізнесі. Слід зауважити, що «стандартний» договір може бути стандартним лише для лейбла, який його пропонує, і його положення не можуть розглядатись як такі, що не підлягають обговоренню та модифікації. «Стандартний» договір є лише вихідним матеріалом для ділових перемовин. Це позиція з якої виступає лейбл у своїх «торгах» з виконавцями, тому необхідно торгуватись, а для цього ваші інтереси мусить представляти кваліфікований представник. Як правило, за умовами «стандартних» договорів лейбл отримує величезний об’єм прав при повному ігноруванні інтересів виконавця та без відповідної компенсації. Метою кваліфікованого представника інтересів виконавця повинно стати усунення таких перекосів. Він повинен керуватися простою логікою, що за отримані лейблом права і привілеї повинна слідувати відповідна компенсація виконавцю.

«Сіра» зона

Часто варіанти договорів, які пропонуються лейблами, є невиразним і нечітким. Розмитість формулювань, термінологічні суперечності, відсутність положень, які регулюють важливі аспекти співпраці виконавця з лейблом, створюють у взаємовідносинах суб’єктів договору величезну «сіру» зону. Зрозуміло, що усі сумнівні положення і недомовленості договору лейбл трактуватиме на свою користь. Традиційно, наприклад, лейбли уникають будь-яких положень, які б накладали на них певні зобов’язання; положення щодо передачі прав формулюються настільки широко і загально, що часто вони виходять за межі закону; вимоги до виконавця сформульовані настільки розмито і однобоко, що будь-який момент його поведінки може трактуватись як порушення умов договору, яке тягне за собою договірні санкції; також нечіткість випадків відповідальності виконавця, широка дискреція лейблу, та суворість санкцій, які можуть застосовуватись до виконавця, можуть призвести до кабальної залежності виконавця і його фінансової заборгованості.

Тому, представник виконавця повинен з особливою увагою подбати про те, щоби у договорі було чітко зазначено, що виконавець передає лейблу лише ті права, які чітко перелічені в договорі; що перелік послуг, які надає лейблу виконавець, є вичерпним; ексклюзивність і виключний характер надання виконавцем послуг повинні бути чітко визначені, уступка прав третім особам і ліцензування повинні чітко регулюватись, і т.п.

Пріоритетність послуг

Переважно умови «стандартних» договорів передбачають положення про пріоритетність послуг, які надаються виконавцем лейблу, над іншими зобов’язаннями, здійсненням підприємницької діяльності, та особистим життям. Серед іншого це означає для виконавця обмеження в джерелах доходу лише прибутком, який він отримує від послуг наданих лейблу. Однак, лише від лейблу залежить скільки він матиме концертів! Тобто, умовно кажучи, лейбл вимагає права на 100% часу виконавця і в той же час може оплачувати лише 50, 30, чи й ще менше відсотків. Такі положення про пріорітетність надання послуг лейблу перед підприємницькою діяльністю і особистим життям обмежують конституційні права і свободи особи. Представнику виконавця необхідно докласти зусиль щоб вилучити такі положення з договору або вимагати адекватних компенсаційних гарантій.

Творчий контроль

Якщо виконавський договір чітко не говорить, що лейбл несе видатки по запису творів, виробництву, промоції та розповсюдженню екземплярів фонограм, а такі видатки покладаються на виконавця, то справедливо вимагати щоб він мав вплив на прийняття рішень з відповідних питань.

Зазвичай за «стандартними» договорами лейбл одноосібно контролює репертуар та графік виступів, а також участь в публічних промо заходах, та виконавець може наполягати на збереженні за ним права одобрення пісенного репертуару чи матеріалів паблісіті. Слід передбачити перелік випадків відмови виконавця від виконання вимог лейблу (шкода сценічному іміджу чи репутації, проблеми зі здоров’ям, траур, релігійні переконання, законність, тощо). Повинно бути чітко зафіксовано, що поширення в цілях паблісіті завідомо неправдивої інформації чи заяв можливе лише за згодою виконавця.

Якщо лейбл залишає за собою усі права по формуванню репертуару та артистичного образу виконавця, він повинен гарантувати виконавцю дотримання авторських прав третіх осіб, а також нести відповідальність за отримання необхідних ліцензій та дозволів, сплачувати плату за ліцензійними та іншими договорами, та гарантувати виконавцю захищенсть від усіх претензій, висунутих до нього в зв’язку з порушенням відповідних прав третіх осіб.

Рекомендуємо також врегулювати в договорі питання власника мастерів. Логічно, що, якщо лейбл оплачує запис, то мастери належать йому. Тоді за виконавцем можна закріпити пріоритетне право на викуп мастерів після закінчення строку договору. Ящо ж лейбл вираховує вартість запису з платежів, які належать виконавцю, тоді логічно щоб мастери належали виконавцю. Договір також повинен вирішувати долю мастерів, які не були оприлюднені.

Забезпечення успішності проекту

«Стандартні» договори передбачають величезний об’єм зобов’язань з боку виконавця, та не залишають за ним жодного впливу чи ресурсів на забезпечення успішності проекту. Лейбл контролює бюджет, видатки, план і засоби промоції. Тому варто наполягати на внесенні в договір положень, які б гарантували мінімальний розмір бюджету для реалізації проекту, визначали мінімальну кількість кліпів та виступів, і т.п., а також визначали відповідальність за порушення таких зобов’язань.

Також комерційна успішність проекту залежить від того наскільки наполегливо і вдало лейбл буде захищати права виконавця. Тому варто передбачити відповідні зобов’язання лейблу в договорі, серед яких необхідно зазначити обов’язок лейблу вживати заходів на захист прав виконавця, запобігати порушенням, перешкоджати неправомірному використанню об’єктів авторського права, домагатись визнання, відновлення прав виконавця, відшкодування і компенсації йому шкоди.

Авторські і суміжні права

Слід пам’ятати, що за українським законодавством майнові права, які передаються, повинні бути чітко зазначені в договорі, а ті права, які не вказані, вважаються такими, що не були передані. Таким чином договір повинен визначити перелік прав по використанню твору, які передаються виконавцем лейблу, тобто відтворення творів, опублікування, публічне виконання, сповіщення, показ, повторне публічне сповіщення, переклади, переробки, аранжування, прокат, включення до збірників, баз даних, розповсюдження шляхом продажу, здача в найм.

Звертаємо вашу увагу також на те, що часто «стандартні» договори порушують вимоги Закону про невідчужуваність особистих немайнових прав автора, до яких належать визнання авторства (вимагати\забороняти зазначення імені), право на недоторканість твору (цілісність, неперекручення), вибір псевдоніма.

Хронічною хворобою «стандартних» договорів є відсутність чітких положень про винагороду за використання авторських і суміжних прав виконавця. В багатьох випадках «стандартні» договори незаконно позбавляють виконавця права на отримання повної винагороди за передачу належних йому авторських і суміжних прав лейблу, оскільки за Законом використання твору можливе лише з виплатою винагороди. Договір повинен визначати за зрозумілою формулою з якої суми вираховується відсоток роялті, який належить виконавцю. Наприклад, з роздрібної чи гуртової ціни примірника твору. Можна вказати конкретну суму, наприклад 50 копійок чи 1 гривня з кожного проданого екземпляра. Можна вказати, що виконавець отримує 5% з гуртової ціни, але не менше 50 копійок, за умови продажу менше 100 000 екземплярів твору і 80 копійок з кожного проданого екземпляру понад 100 000 одиниць. Принцип, яким потрібно керуватись при визначенні роялті, це високий комерційний ризик релізу твору лейблом означає низький рівень роялті і навпаки. Окремо слід врегулювати розмір винагороди за вихід твору на компіляційному CD. Також можна обмежити число примірників твору, які поширюються безплатно з промоційною метою.

Дуже важливо чітко встановити час коли виплачуються роялті (щоквартально чи раз в пів року) та інші платежі.

Часто в стандартних договорах можна знайти положення про припинення виплати винагороди за використання переданих лейблу авторських і суміжних прав. Слід зауважити, що такі положення не відповідають вимогам Закону.

Договір може надавати виконавцю право на отримання авансових платежів. Авансові платежі повинні оформлятися виключно в письмовій формі. Варто намагатись зафіксувати, що авансові платежі роялті не підлягають поверненню, а повертаються з майбутніх прибутків.

Мерчандайзинг

Більшість «стандартних» договорів, які нами аналізувались, не передбачали оплату за використання зовнішності, образу, характерних рис, особистих даних та імені виконавця на товарах. Для виконавців зі світовим ім’ям мерчандайзинг приносить більше доходів ніж прибутки з продажу альбомів. Добре продуманий договір повинен містити положення, які б врегульовували це питання.

Звітність

Необхідно наполягати щоб лейбл ніс обов’язки по звітності, тобто надавати виконавцю звіт про використання творів записаних з його участю та доходів отриманих від цього використання. Необхідно домовитись про звітний період (щоквартальний чи піврічний).

В договорі обов’язково повинно бути закріплене право виконавця проводити перевірку бухгалтерської звітності та аудит, а також обов’язок лейблу надавати відповідні документи та доступ до них.

Відповідальність

Важко знайти «стандартний» договір в якому були б зафіксовані положення про відповідальність лейбла за невиконання умов договору. Лише кваліфікований представник ваших інтересів зможе домовитись про ефективні механізми такої відповідальності!

Розірвання договору

В багатьох випадках «стандартні» договори передбачають можливість розірвання договору лише з ініціативи лейблу. Якщо під час перемовин лейбл не поступиться цим положенням, тоді треба наполягати на високому розмірі компенсації.