УААВ! | USAP!


Торуючи музичний шлях

Маємо сьогодні нагоду поділитися інтерв’ю, яке ми нещодавно взяли у лідера луцької ватаги ФІОЛЕТ Сергія Мартинюка.

Молодий гурт, який існує з 2009 року, за короткий час встиг відіграти понад 100 концертів, серед іншого – на більшості українських фестивалів. В своїй музиці формація вдало змішує фанк, джаз, хіп-хоп, диско, бріт-поп. У творчому арсеналі команди дебютний альбом «Трохи Тепла», два акустичні міні-альбоми «Ігри з Датами в Календарі» та “10.000 грн. в небо” (2011), а також живий концертний пісенник “По живому”. Зараз музиканти завершують роботу над другим студійним альбомом та дебютним кліпом.

За двохрічну історію Фіолету вами досягнуто порівняно багато. З яким настроєм ви зустріли ювілейну дату? Чим найбільше пишаєтесь? В чому, можливо, були помилки?

Насправді, досягнень, як таких, багато нема. Найбільше з них, мабуть, полягає в тому, що ми лишилися цільним організмом як гурт: продовжуємо писати і записувати пісні, концертуємо, маємо чимало планів та мрій… Комерція ще не прокралася в наше музичне єство настільки глибоко, щоб ми мислили виключно категоріями досягнень та їх матеріальних результатів. Наразі, і це дуже добре, домінує здорове прагнення музичної самореалізації і певних духовних чинників, які дають нам, як музикантам, можливість бути щасливими.

Все ж, хоч це звучить неймовірно, але за такий короткий час ви видали аж чотири платівки. Як пояснюється така працездатність?

Це, радше, чотири роботи: одна з яких є студійним альбомом, інша – живим альбомом, та два акустичних EP. Різні за звучанням, настроєм та концепцією. Чотири маленькі віхи нашого розвитку за два роки, матеріалізовані в записи, – як можливість збоку подивитися на себе та бажання донести до слухача свою музику. Не хочеться повторювати відверто паршивого досвіду молодих українських гуртів, які, часто-густо, за 3-5 років існування видають максимум пару демо-записів. Можливо, нам не вдалося досягти якогось рівня фірмовості звучання запису, але, принаймні, ми це робили САМІ, по суті. Це і школа для нас, і певна філософія становлення гурту, як повноцінної формації близьких по духу людей, які здатні розуміти одне одного з півноти.

Що тоді відображає кожна з цих робіт для тебе? Над якою працювалось найлегше і запис якої проходив найважче?

«Трохи тепла» – наш дебютник, перша проба пера в студійних умовах. Пісні першого етапу нашого розвитку. «Ігри з Датами в Календарі» та «10.000 гривень в небо» – дві, по суті, експериментальні для нас акустики, які записувалися власними силами в домашніх умовах. В другому випадку, зокрема, з роялем та контрабасом. «По живому» – живий альбом ФІОЛЕТУ, записаний на фестивалі “Бандерштат”. Він відображає той рівень нашого розвитку, який був характерний для нас в першій половині 2011-року року… Здається, зараз ми ввійшли в новий етап, результатом якого стане наш новий повноцінний альбом. Щодо складності… Порівняно легко працювалося в студії (вдячний небу за своїх музикантів). Важче було займатися правильним накопиченням інструментів в домашніх умовах. Але все, ніби, вдалося. За деякі речі зараз соромно, але важливішим моментом є те, що нам, попри недосконалість форми, вдалося донести людям суть.

Позаяк двійко ваших альбомів були записані “натихо”, то цікаво чому такий наголос вами зроблено саме на акустичному поданні матеріалу?

Мені завжди імпонувала акустична музика. Мінімум засобів, максимум емоцій та змісту. Більше того, ті пісні, які увійшли до акустики (і не тільки акустики), першопочатково народжувалися саме в акустичному звучанні. Вони природно відповідають такій формі. Акустика має свою неповторну магію та атмосферу – це дуже відчувається на концертах, – тому контакт з публікою носить набагато інтимніший характер. Може я і придумляю, але чомусь не зникає відчуття, що саме в акустиці музика дихає, – наближена до класичних канонів та свого природного звучання… Таки не придумляю))

Ваші пісні дуже різнотематичні за змістом – як на це реагують ваші слухачі?

Нарікань ніби не чули) Наша епоха еклектична – мішають все: стилі, смаки, підходи і емоції. Бурлеск. Ми ж просто співаємо про те, що нам болить. Не скажу, що всі пісні про кохання – з особистого, але ті пісні, які носять соціально орієнтований характер, виражають громадянську позицію ФІОЛЕТУ. Тому, комусь імпонує «Мій вибір», а комусь – «Долоні» чи «Найкраще разом». Єдине, що ми ніколи не орієнтувалися на попит та певну кон’юктуру. Музика – це, найперше, щирість, а не просто, доведений до комерційного застосування, продукт продажу.

Про яких “найкращих у світі ідейних ворогів” йде мова у подяці до вашого останнього концертного пісенника “По живому”?))

Ну, це була іронія. Невелика, але іронія. Як і кожен гурт, який має якісь амбіції, ми маємо як своїх прихильників, так і відвертих нелюбителів. Останні з них зі шкіри лізуть, намагаючись довести світу, нам і, мабуть, собі, що ми продажна попса. Не скажу, що мене це не зачіпає. Зачіпає. Я завжди був схильний до різного роду слабкощів… От і зараз, мені дуже шкода людей, які обмежили себе вбогими пост-радянськими стереотипами і мислять з таких позицій “якщо музика звучить «легко», значить це попса”. Якось я радив таким людям відвідувати курси психотерапії і розширювати паралельно свій світогляд. Музика в цьому світі зводиться не тільки до творчості гуртів «Король и шут», «Ария» чи «Металіка». Між тим, найсмішніше дивитися, коли ці наші “ідейні” вороги беруть самі гітари в руки і, замість металу та трушного панку, грають примітивний російський рок старої хвилі: з двома акордами та абсолютним нерозумінням елементарних музичних речей. Хоча, може так і має бути в рок-н-роллі?..) Це все таке. Насправді, все набагато простіше. Хтось грає музику – а хтось висловлює своє «фе» в інтернеті. SUUM CUIQUE.

Оскільки ви виклали цей живий концертник для вільного завантаження в інтернет, то чи вбачаєте ви ще доцільність у музичних виданнях на фізичних носіях? 

Наразі ми плануємо зробити наступним чином: новий альбом обов’язково видамо на диску. Не з позицій потенційного заробітку грошей, а, радше, з причин певного символізму цього процесу для нас самих. Наступним кроком буде видання MP3-збірки, до якої увійдуть всі наші доробки, включно з сольними напрацюваннями. Практично – це абсолютно реально. Відтак, і ми лишимося задоволеними, і шанувальники на концертах матимуть можливість придбати музику ФІОЛЕТу на матеріальних носіях.

А який ваш особистий секрет навігації в океані доступної за допомогою інтернету музики? 

Жодних особливих секретів немає. Мабуть)) Якщо я правильно зрозумів питання. Ми намагаємося активно підтримувати роботу наших спільнот в соцмережах, комунікуємо зі своїми шанувальниками, справно робимо розсилки музичними ЗМІ з новинами про діяльність гурту… Це дає свій результат. Люди ходять на наші концерти, і ми розуміємо, що далі тим більше, – для незалежної музики інтернет-засоби для власного просування – це половина справи. Головне мати голову на плечах та системність у роботі))

Не маєте відчуття, що музика, як культурна цінність, девальвувала значно більше, ніж українська гривня під час останньої кризи? 

Важко сказати напевне. Мене не полишає інше відчуття: кількість гуртів та можливостей для їх існування зростає, а от концептуально чогось нового в останні роки в Україні так і не постало. Титани української музики, зачаті ще в 90-их, так сяк тримаються на плаву, хоча тільки одиницям з них вдається створювати продукт, який є цінністю такого рівня, за яку слухач заплатить гроші. Молодим важко – у форматі попса з радіо та ТБ. Живий звук та виконання зводяться до, ледве не маргінального сегменту українців, які ходять на концерти. Мовчу про інфраструктуру. Не дуже оптимістично все виглядає. Між тим, просто констатувати факти – річ невдячна. Потрібно змінювати реальність. На своєму прикладі. Торувати шлях і шукати альтернативні можливості. Я вірю, що ми їх знайдемо. Принаймні, ми, не покладаючи рук, працюємо над цим.

Оскільки ти згадав, про вашу роботу над новим студійним альбомом, то якою буде його творча філософія, чи можна очікувати суттєвих змін в вашому звучанні?

То буде для нас дуже знакова річ. Альбом, в який увійде більшість наших пісень за два роки, які чекали свого слушного моменту та частина нового доробку. Ми підсумуємо перший серйозний етап в житті гурту. В його звучанні та філософії. Далі буде нова сторінка, над якою ми вже почали працювати… Наразі, альбом у завершальній стадії. Ми набагато професійніше підійшли до роботи над звуком, до аранжування пісень та їх остаточного звучання. Слухачам варто очікувати приємних сюрпризів)) 12 пісень + бонуси. Очікуємо, що з цим альбомом багато що в житті ФІОЛЕТУ зміниться. На краще. Хочеться трошки більше уваги до нашої роботи. Чесно скажу. Очевидно, наразі ми на це не заслужили, тому покладаємо суттєві надії на наше нове дітище.

Що з себе представляє фіолетова творча кухня на цьому етапі?

Ми виросли в концертному та студійному звучанні. Мені так здається. Ми почали більше експериментувати із своєю музикою… Якщо перші півтора роки нашого існування вона мала лаунжове звучання (не знаю як по-іншому висловитися), то зараз в ній з’явилося більше рокового звучання. Особисто мені смішно про це розповідати, бо в когось може скластися враження, що ми змінюємо свій звук якось спеціально, бо нам, мовляв, набридло бути для когось попсою. Насправді, все відбувається природнім чином.. Спонтанні партії, звучання, драйв, які відповідають настроям тієї чи іншої пісні… Не знаю, – краще хай такі моменти оцінюють люди. Нашу кухню та її смакові властивості) Ми робитимемо свою справу.

Ви отримали підтримку якогось музичного видавництва для запису цього альбому чи справляєтесь із завданням самотужки?

Жодних хороших пропозицій не отримували. Самі знайдемо видавництво з максимально вигідними для себе умовами і тоді буде видно, що і як. Наразі важливіше закінчити роботу над самим альбомом. Мене мало хвилює форма його появи у світ)) Час покаже. Хоча, звісно, хочеться втілити в життя заплановане.

Здається, ви мали намір знімати відео до якоїсь з нових пісень: як виглядають з цим справи?

Саме так)) Ми не тільки мали намір, але вже й зняли відео на пісню «Пусте» – її електричний варіант, який буде в новому альбомі. Працювали з молодим та перспективним хлопакою з Києва – Дмитром Федорчуком. Якщо все буде так, як ми плануємо, то до кінця зими наші слухачі зможуть оцінити нашу дебютну відео роботу. Я трохи переживаю з приводу бажаного результату, але маю надію, що зірки, карти та умовності ляжуть таким чином, щоб все у нас вдалося)) А подальших ідей з кліпами вистачає. Головне – знайти для втілення цих ідей потрібний фінансовий ресурс.

Фіолет це гурт, який порівняно багато концертує – ви побували майже на усіх можливих фестивалях в Україні, тож які ваші враження від мандрів музичною Україною?

Це невимовно приємний досвід та одна з найяскравіших сторінок нашого теперішнього життя. Самі поїздки, концерти (як клуби, так і великі фестивальні сцени), знайомства з новими людьми, молодими колегами, музикантами та зірками… Все це надихає. Хоча, звісно, найбільше надихають моменти, коли разом з тобою твої пісні співає публіка. В тих містах, де ти вперше. Наприклад: за останні два роки я навіть вивів для себе образ нашого слухача… Середній образ) Вистачає і зовсім юних, до років 15, і, – за 25-30…) Але, в основному, «фіолетові» – це 18-25-річні молоді люди: інтелектуально розвинуті, часто творчі люди, часто, як сказав один знайомий організатор концертів, студенти філфаку..)) Я не люблю таких узагальнень, але всі вище наведені мною факти мене тішать.

В які міста ви найчастіше потрапляєте із сольними виступами?

Найбільше ми концертів за два роки дали в Рівному, Чернівцях, Тернополі… Окрім рідного)) Там маємо своїх постійних шанувальників та відвідувачів концертів. На жаль, за два роки тільки одного разу довелося грати у Львові, але концерт був дуже малолюдний, і то було трохи давнувато, тому ми мало що і мало кому показали.

Що цікавого відбувається в вашому рідному Луцьку?

Луцьк дуже специфічне маленьке провінційне місто. Подій в ньому небагато. Особливо в культурній царині. Є тільки два клуби, де лунає жива музика. Є декілька фестивалів: «Бандерштат», джазового спрямування, ще якісь напівживі проекти. Загалом тихо, і деякі мої знайомі, які, після Києва та Львова, оселилися в Луцьку, тут відверто нудьгують. Хоча мені особисто таке розмірене спокійне життя імпонує, – воно гарно позначається на творчості. Не впевнений, що готовий проміняти його на якийсь перспективний мегаполіс. Тут рідна мова, широкі вулиці, невеликі масштаби, близько поле і ліси. Щастя)) Важливо мати хорошу роботу – тут з цим можуть бути складнощі))

Які найбільші труднощі стоять перед молодим українським гуртом?

Можна називати багато різних проблем. Між тим, головною проблемою для мене є відсутність можливостей показати себе потенційному слухачу. Так, є Інтернет, питань нема. Але потрапити на якийсь хороший фестиваль, зробити хороший сольний концерт в якомусь клубі в іншому місці – з цим виникають дуже серйозні труднощі… Навіть, якщо ти граєш якісну музику. Далі – ніхто тебе серйозно не сприймає як музиканта. Заробляти цим гроші нереально. І я говорю зараз навіть не про заробіток для учасників гурту, а заробіток, який би дозволяв забезпечувати якесь функціонування команди, не кажучи вже про записи якісних альбомів, зйомку кліпів… Відтак, молодий гурт, який немає зв’язків, виходів на оргів концертів, нормальних записів чи відео, завідомо приречений. Навіть, якщо він нічим не поступається «лед зеппелін». З цим треба боротися. Нести свою творчість як прапор і боротися за її життя та просування. Тому що ситуація ще довго може лишатися такою ж. Мене часто записують: “як так, що за два роки існування ФІОЛЕТ, будучи ніким і нічим, відіграв більше 100 концертів, на крутих фестах і побував із сольними концертами в інших містах”? Мені часто нема чого відповісти і я кажу: “просто ми надто любимо і цінуємо те, що робимо”.

Кожний український гурт мусить зараз змагатись з рештою світу за увагу слухачів, чи в таких умовах ви ще сподіваєтесь на можливість комерційного успіху?

Ми сподіваємося) Все це прийде до нас природнім чином. Тому ми не рвемося до, типу, великих гонорарів і скороспілого визнання для одного кліпу на М1 та ще якоїсь тимчасової примарності. Ми все робимо поступово. На першому місці музика, далі – все інше. Така своєрідна ідейність, попри свій ідеалізм, має дуже потужну внутрішню енергетику, яка тримає гурт в певній фартовій аурі. Хто цього не розуміє – поплатиться, рано чи пізно))

Ваші пісні вже потрапляли в етери радіостанцій чи виникали проблеми з “форматом”?

Ми про «неформат» не чули, але знаємо від різних людей – як працівників радіостанцій, так і наших слухачів, – що на радіо ми звучимо. Як регіонального, так і всеукраїнського масштабу. Це нас тішить, бо жодної гривні за ротацію своїх пісень ми не заплатили.

Чи маєте амбіції стати цікавими слухачам поза Україною?

Чесно? Поки ні. Може хтось із моїх колег має, але наразі я хочу піднімати українську музику та культуру загалом. Це і цікаво, і гідно. Далі – можна, але тільки тоді, коли ми станемося тут, і я нарешті вивчу англійську))) За краще взагалі позбутися амбіцій, як таких, і працювати над собою. Чого і всім бажаю!

Дякуєм за розмову.

Інтерв’ю взяв Роман Похила.

До “Торуючи музичний шлях” зроблено 2 відгуки(ів)

  1. Анастасия:

    Интервью довольно интересное – свежие мысли и искренность, как всегда, подкупают и радуют:)

  2. Ігор:

    … приємно споглядати за розвитком і творчістю такого перспективного гурту! … всього найкращого вам!!