З нагоди концерту у львівському “Культ Liv Music Club” 4 травня ми провели випитування із німфою української альтернативної сцени Uлією Лорd. яким маємо нагоду сьогодні поділитись.

Насамперед, хочеться запитати як відчувався момент, коли ти виклала файл з піснею «∞ секунд» в соціальні мережі на день Свободи минулого року? Чи дало якусь внутрішню свободу те, що врешті можна було поділитись із слухачами результатами зусиль останніх років?

– Якшо говорити про внутрішню свободу, то я не обмежувала себе бажанням обов’язково створити хіт. Такий намір веде до тиражування чужої думки. Мені це не цікаво, адже творчість – це рух особистісних переживань. Я навмисно не вибирала день для опублікування пісні. Так виходить, шо самій пісні був потрібен реліз в день Свободи. Пісня «∞ секунд» отримала свободу у символічний день.

Перша реакція кола людей, які мали можливість запізнатись з піснею у всемережжі була дуже схвальною. Чи додало це впевненості, що звучання нового матеріалу стане ключем до українського слухача.

– Коли ми записали пісню «∞ секунд», було зрозуміло, що вона абсолютно неформатна. Відповідно впевненості, що її прийме публіка не було. Я навіть не знаю, як таку річ можна гарантовано передбачити. Але також було зрозуміло ще й те, що ця пісня мала бути саме такою. Її звучання повністю відповідало тому, яким я його хотіла. Перед релізом всі сподівання я покладала на людей тонкої нервової матерії, для яких творчість щось означає.

Назва стежини «∞ секунд» має також особливе написання у формі знаку нескінченності. Цей знак є символом глибшого змісту, закладеного в тексті пісні, чи його використання пояснюється якимись іншими причинами?

– Тема пісні – кохання – нескінченна як саме життя в глобальному розумінні. Ніщо не закінчується, не зникає, а перероджується, перетікає одне в інше. Нічого ми не віддаємо назавжди. Ми отримуємо назад все в тій чи іншій формі. Це безперервно. Тому і знак нескінченності. І ще у підтвердження ідеї я б хотіла його відобразити у вигляді молекул ДНК. “Є багато, що мені віддати, щоби ти мене любив…”
Продовження »